ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ: Вступ

Географія — комплексна наука, яка вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність, взаємодію людей та природи. Географія — одна з найдавніших наук світу. Її назва має грецьке походження: «гео» — земля, «графо» — пишу. Уперше цю назву застосував до науки про Землю давньогрецький учений Ератосфен у III ст. до н. е.

Протягом багатьох століть географія прагнула відповісти на питання де? і що? Головні питання сучасної географії — як? і чому? Географія XXI століття — це сукупність, система наук.

Методи географічних досліджень

(способи отримання географічної інформації)

- Опис і спостереження — вивчення та характеристика географічних об’єктів, процесів і явищ за певним планом.

- Експедиційний (польовий) — збір фактичних даних про певну територію, природний об’єкт чи явище безпосередньо на місцевості.

- Історичний — вивчення географічного об’єкта, території та її окремих частин, природних і соціальних явищ за архівними та музейними матеріалами.

- Картографічний — визначення місця перебування об’єктів та нанесення їх на карту; робота з картографічними джерелами.

- Аерокосмічний — вивчення поверхні Землі за допомогою літаків та космічної техніки.

- Порівняльно-географічний — вивчення спільних і відмінних рис певних об’єктів, виявлення причин розбіжностей.

Родоначальником національної української географії вважають академіка С. Рудницького (1877–1937). Він народився в м. Перемишль, який на той час входив до складу Австро-Угорської імперії. Навчався у Львівському університеті, працював в університетах Львова, Відня. З 1914 до 1925 р. працював над створенням географічних основ державної незалежності української нації. В 1927 р. C. Рудницький створив у Харкові Український науково-дослідний інститут географії і картографії, здійснював дослідження в різних частинах України, видав друком понад 70 праць, брав участь у розробці шкільної літератури з географії.

Одним із найважливіших завдань, які стоять перед сучасними географами, є вивчення зв’язків між територією і результатами життєдіяльності людини. При цьому головним джерелом інформації є карта — графічне зображення того чи іншого явища, яке ми з вами можемо спостерігати на невеликій ділянці земної поверхні або навіть на всій Землі.

Коли з’явилися знімки Землі з повітря та з супутників, стало можливим створювати карти великих ділянок земної поверхні з дуже високою точністю, тобто наближених до реальності. Але для роботи зі значною кількістю отриманої інформації знадобилися нові інструменти, які б дозволили обробляти та використовувати її поновому. Такі інструменти було розроблено після того, як у картографії почали застосовувати комп’ютерну техніку. Треба було створити цілу низку потужних засобів, необхідних для пошуку, зберігання і обробки безлічі географічних даних для використання в різних сферах життя (наприклад, в автомобільному транспорті, у військових справах і навіть комунальному господарстві). Цей набір і є тим, що сьогодні називають географічною інформаційною системою (скорочено просто ГІС).

Географічна інформаційна система — не просто засіб представлення, збереження та подання даних про властивості земної поверхні. ГІС дозволяє аналізувати та обробляти ці дані в інтерактивному режимі (тобто в доступному для нас із вами вигляді), а також прогнозувати подальші події.

Отже, ГІС — це система для роботи з даними, які орієнтовані у просторі та мають своє місце в ньому, таку собі точну «адресу», — координати.

Для перегляду пропонуються відео сюжети та слайд-шоу за темою «Вступ»: Географія - наука про Землю; Рудницький Степан; Усе, що потрібно знати про планету Земля; Планета Земля.